Если изображения не видно, обновите страницу
М А Р Т    Поздравляем с Юбилеем яркую, талантливую - хористку, солистку, артистку, танцорку, ведущую наших праздничных концертов и представлений - чудесную, обаятельную, дорогую, любимую Галину, Галочку, Галюсеньку Воронову!!! И с 30 летием в Капелле!!!  Поздравляем с Днём Рождения наших друзей - замечательных, ярких участников Капеллы Ангелину Тищенко, Валерия Табачука, Владимира Туржанского, Наталью Бойко, Викторию Лиходий!!! Здоровья и Благополучия!     Б Е Р Е З Е Н Ь

Сообщения для УНХК

Поёт УНХК Москвы (видео)

Приглашает УНХК Москвы

Ждите СООБЩЕНИЙ!

Приглашаем в Салон

Ждите СООБЩЕНИЙ!

Рассказы о Салонах

Украинский
Музыкальный
Салон в Москве

Афиша, История...

СостоялосЬ

21 января 2023

УНХК Москвы на VIII Фестивале Рождественских песнопений разных народов "ВМЕСТЕ СЛАВИМ МЛАДЕНЦА ХРИСТА"

Подробнее....

Наши Авторы

Май 2022

Капелла снова в пути!
Село Абрамцево, МО (Светлана)

Подробнее...

Июнь 2022

Мой дом, где была написана "Чайка" А.П.Чехов".
г.Чехов, МО (Света)

Подробнее...

Октябрь 2021

В стране кочевников! г.Элиста, Калмыкия
(Света, Ира, Люда)

Подробнее...

Новости РОО "КПЦУМ"

УСТАВ РОО "Культурно-просветительский центр украинцев в г.Москве" (РОО КПЦУМ).

Скачать...

Статья "ОУМ-РООУМ-КПЦУМ".

Официальная Хроника

1992 - 11 января - 2022
30
-летие УНХК Москвы!

Подробнее...

НеОфициальная Хроника

Юбилеи Капеллистов!

Визитная карточка УНХК

Песни - СЛОВА, НОТЫ

Памяти товарищей...

Светлая память

20 декабря 2023

Павлине Коваленко

26 сентября 2023

Анатолию Романюку

29 июля 2023

Юрию Карпову

26 сентября 2023

Ивану Иванову

23 мая 2023

Виктору Вакуле

БЕССМЕРТНЫЙ ПОЛК
2020   2021   2022

Рассказы о родных, воевавших на войне.

Наши Друзья

Хоровая жизнь Москвы

КонтактЫ 

e-mail:
kapelvita@mail.ru

I-й Фестиваль
"Сорочинський ярмарок в Москві"

Посвящён 200-летию со дня рождения
Николая Васильевича Гоголя
1809 - 1852

Перші ластівки прилетіли з Хабаровська. Я в аеропорту Домодєдово зустрічаю гостей фестивалю "Сорочинський ярмарок в Москві".

Літак запізнюється, а потім зразу прилітають і з Казані, і з Волгограда, і з Хабаровська. На терміналі повно людей, я бачу як вони беруть свої речі на конвеєрі, але я не можу розпізнати тих, кого чекаю, бо не бачила їх в вічі, тому дістаю величезний власноруч написаний фломастером плакат "Сорочинська ярмарка в Москві", і скачу з ним, щоб бути вищою, бо ж зовсім не велика собі я. Вже весь термінал читає мій плакат, вже бачу здивовані очі людей, бо ж те, що вони прочитали варте здивування, а тих кого чекаю не має. Кидаюсь до тих, що виходять:
- Ви х Хабаровська? - Ні, з Казані.
- А ви з Хабаровська? - Ні, з Волгограда.
- Ой, Боже мій, може ви з Хабаровська?
- Я з Хабаровська.

Не витримую, набираю номер пані Наталі, керівника хору "Батьківська криниця", вона відповідає, що бачить мене, але ще чекають свої речі. Прошусь у стражів терміналу пройти до них.
- Та з таким плакатом не можна.
- Та я його скручу і тихенько.
І так дивлюсь благально.
- То ідіть.

Я їх впізнала, в тій юрбі людей узнала моїх рідних українців. Вже ми обнімаємось, вже шукаємо де пересікались наші дороги, на яких фестивалях, вже згадали, що бачились на фестивалі ім. Кошиця, тут в Москві, всього кілька років тому. І вже ми в автобусі, і вже вкотре пані Наталя просить розповісти про нашу капелу, про нашу Вікторію… Іванівну… Скопенко. Вона ж таки Вікторія, бо ж ще молода, бо ж дуже гарна, бо ж любимо її, то в вічі звичайно вона для нас усіх Вікторія Іванівна, і в серйозну хвилину між собою Вікторія Іванівна, а коли так, по дружньому, так і звемо - наша Вікторія. Розповідаю, розповідаю, але й розпитую.

Розмова наша ведеться з панею Наталею на українській мові, інші включаються на російській, та потрошки, розповідаючи про своє життя, про те, як вони, українці, опинились в такій далині від України, російська мова відійшла, і полилась наша чарівна, співуча, прабатьківська мова.

Пані Наталя Романенко геть молоденька, і родилась вона вже в Хабаровську, і татко її росіянин, а матуся українка, і то така гарна була матусина родина, така дружня сім'я, що маленька Наталя з дитинства чула українську пісню і українське слово. І діточки її, на четверть, як вона сама сказала українці, вважають себе українцями.

- А ось пані Галя, розповідає Наталя Валеріївна, бачите, на личко вона кореянка, бо тато її кореєць, а мама українка, то й мову українську вона знає на зубок, і співає в хорі, і вважає себе українкою. Ось які дивні справи в змішаній сім'ї. Все тримається на жінці, і в даній ситуації це видно як ніде. Але й видно, яка ж любов мала бути до України, що не дала забути мову, пісню, звичаї, що заставила маму пані Наталі взяти її за руку і привести в українські діаспору:
- Я хочу, щоб ти була тут.

Пані Наталя випускниця Хабаровського державного інституту мистецтв і культури. Стажировку проходила в Державному Заслуженому Академічному українському народному хорі ім. Григорія Верьовки. 7 січня 1993 року в Будинку народної творчості відбувся перший концертний виступ нашого колективу, присвячений святкуванню Різдва Христового. Тоді ще була керівником Карасьова Олена Валентинівна, яка потім переїхала в Москву, а на її місце стала Наталія Валерієвна Романенко. Дорога по затореній Москві зайняла три години.

- Ми з Хабаровська швидше прилетіли, як тут до готелю доїхали, - жартували дівчата. Ті жарти мали правду, бо по Хабаровському часові вони вже давно мали б спати. То ж залишимо і ми на сьогодні наших перших ластівочок, хай відпочивають, а завтра порозмовляємо побільше, зробимо світлини, і вам, дорогі читачі, покажемо. Обіцяю, що так і буде... Катерина Марійчук.

18 вересня відкриття фестивалю "Сорочинський ярмарок в Москві", тому група хабаровчан, що щойно прилетіла, відказалась від посольської машини, і вирішили їхати на автолайні і на метро, бо ж жаль який буде, якщо попадуть в затор і не встигнуть на відкриття.

Дорогою розповідаю про вчорашні пригоди, та вони вже все знають, пані Наталя подзвонила і наказала, щоб їхали тільки на метро. Вже на Арбаті запитую пані Настю та пані Ольгу, чи бачать вони щось цікаве, вони роздивляються навкруги, все цікаве, та не те, про що мала на увазі я. - Прапори бачу, - каже Марійка, пані Ольги доня. Так, на будинку майоріли жовто-блакитні прапори. То був наш Центр.

А в Центрі… уявіть собі багато різних колективів з різних куточків Росії, в різних українських костюмах…

Звідти чути: "ой роде наш красний, роде наш прекрасний…", звідти: "попереду Дорошенко, веде своє військо хорошенько…", звідти: "знов зозулі голос чути в лісі…", і все те на українській, рідній мові, все те з енергією і бадьорістю. Що не жінка, то Солоха, що не чоловік, то гоголівський голова.

А ось і сам Гоголь. Поважний походжає між гостями. Якийсь чоловік в шароварах та вишиванці чинно поклонившись йому запитав: - Ви Микола Васильович чи Ніколай Васільєвич? Гоголь здивовано підняв брови, не готовий до таких питань. Звісно, що не готовий, Микола Васильович легко знайшов би відповідь, а це актор, хоч і одягнений як Гоголь і з гримом під Гоголя.

В фойє жіночки з Карпат виставили вишиванки, рушники, згарди. Дівчата в вишиванках та віночках продають пиріжки та чай. Жінки-моделі походжають в етноодязі майстринь зі Львова. Обійми та крики радості від зустрічі колективів...

Згодом відбулася прес-конференція для представників засобів масової інформації, акредитованих на Першому фестивалі української культури "Сорочинський ярмарок у Москві". В ній взяли участь: заступник директора Департаменту міжнаціональних відносин Мінрегіону РФ Олексій Зенько, заступник керівника культурно-історичної зони ВВЦ "Місто націй" Михайло Соловйов, Генеральний директор Дому народів Росії Сергій Кучинський, Співголова Об'єднання українців Росії Валерій Семененко, голова Регіональної громадської організації "Українці Москви" Вікторія Скопенко, головний редактор інформаційно-аналітичного порталу УКРРОСІНФО і часопису українців Росії "Український огляд" Віктор Гіржов.

Увечері в Культурному центрі України в Росії відбулася офіційна церемонія відкриття Першого фестивалю української культури "Сорочинський ярмарок у Москві" та великий концерт за участю самодіяльних та професійних виконавців з Росії і України.

Відкрив вечір Надзвичайний та Повноважний Посол України в РФ Костянтин Грищенко. Сказав своє слово і Генеральний директор КЦУ Володимир Мельниченко, і наш дорогий Валерій Фокович Семененко, співголова Об'єднання українців Росії, інші офіційні особи, організатори та учасники фестивалю.

Хіба могло відбутись відкриття без тої, хто придумав, був мотором і ідейним лідером цього свята, без Вікторії Іванівни Скопенко? Планувалось на сьогодні відкрити фестиваль, та завдяки режисеру фестивалю Федорченко Вірі Андріївні, вийшов повноцінний, якісний концерт з піснями, танцями, молитвою Гоголя:

Справка: Стихотворная молитва приписывается Гоголю преданием. Впервые она была опубликована (без имени Гоголя) в: Собрание листков для душеполезного чтения. Благословение Святого Афонского Ильинского скита. Одесса, 1896. № 66; под названием "Песнь молитвенная ко Пресвятой Деве Марии Богородице". В 1897 году историк А.А.Третьяков напечатал ее в журнале "Русский Архив" (№ 8) с примечанием, что молитва была сообщена ему иеромонахом Гефсиманского скита Троице-Сергиевой Лавры отцом Исидором (Грузинским-Козиным), который знал ее от своего брата, камердинера в доме графа А. П. Толстого, где жил последние годы и скончался Гоголь. Эту молитву Гоголя отец Исидор очень любил и усиленно распространял, даже посылал ее государю Александру III, Гладстону и Бисмарку. Возможно, от него она попала и на Афон, где он одно время подвизался. В юбилейном 1909 году гоголевская молитва была перепечатана (с некоторыми исправлениями) в газетах "Московские Ведомости" (20 марта) и "Русское Знамя" (30 апреля); затем она была помещена в качестве приложения в книге: Гоголь Н. В. Размышления о Божественной Литургии. (Источник: "http://gogol.lit-info.ru).

К Тебе, о Матерь Пресвятая!
Дерзаю вознести мой глас,
Лице слезами омывая:
Услышь меня в сей скорбный час,
Прийми теплейшие моленья,
Мой дух от бед и зол избавь,
Пролей мне в сердце умиленье,
На путь спасения наставь.
Да буду чужд своей я воли,
Готов для Бога все терпеть.
Будь мне покровом в горькой доле -
Не дай в печали умереть.
Ты всех прибежище несчастных,
За всех молитвенница нас!
О, защити, когда ужасный
Услышу судный Божий глас,
Когда закроет вечность время,
Глас трубный мертвых воскресит,
И книга совести все бремя
Грехов моих изобличит.
Стена Ты верным и ограда!
К Тебе молюся всей душой:
Спаси меня, моя отрада,
Умилосердись надо мной!

Писала, робила світлини, переживала - Катерина Марiйчук, сопрано.

19 вересня, 2009 рок, на ВВЦ вiдбулися - конкурс пісні і круглий стіл на тему: "Досвід, стан і перспективи розвитку української культури й освіти в РФ. Створення необхідних економічних та соціальних умов".

День зранку видався гарним. Сонячний, лагідний, як на Україні, коли копають картоплю. Копають, збирають і співають: "Ой, під дубом криниця стояла…", чи якусь іншу пісню, але співають, бо ж вся сім'я разом, бо ж можна на два, а то й на три голоси затягнути. О десятій ранку на ВВЦ відкрили виставку "Мальовнича Україна". Було презентовано праці художників та фотомайстрів України та Росії.

А потім був конкурс української пісні. То тільки назва, що конкурс, бо ж насправді то був концерт майстрів української пісні. Дарма, що не всі розмовляли на українській мові, що були з різних куточків України та Росії, але співали так щиро та душевно, так гаряче та мелодично, що часом глядачі та й самі виконавці, діставали хусточки, бо ж дістала пісня через виконавця до самого серця.

29 конкурсантів. Важкувато прийшлось журі, яке очолив Авдієвський Анатолій Тимофійович, народний артист України, академік, художній керівник Українського національного хору ім. Г. Верьовки. А ще заслужена артистка Росії і України, солістка Великого Театру Москви Чорноба Галина, заслужена артистка України Богдана Павлишин з м.Сургут, соліст Великого Театру Москви Микола Решетняк, заступник голови товариства Україна-Світ Алла Кендзера, заслужений артист України Руслан Кадіров. Поки отаке відоме товариство вибиратиме кращих з кращих, щоб завтра, на заключному концерті їх назвати та нагородити, розповім трішечки про Анатолія Тимофійовича Авдієвського.

В 1943 році наш композитор і диригент Григорій Гурійович Верьовка створив хор в щойно звільненім від фашистів Харкові. В 1966 році, по смерті засновника хору, колектив прийняв Анатолій Тимофійович Авдієвський , і керує хором донині. Анатолій Тимофієвич - Герой України, народний артист України і СРСР, лауреат Державної премії ім.Шевченка. Хор об'їздив майже всю земну кулю і став візитною карткою співочої України. На думку Анатолія Тимофійовича, народна пісня діє як оберіг, дає цілющу силу. Отака Людина очолювала журі сьогоднішнього конкурсу.

А коли закінчився конкурс-концерт, то розпочався круглий стіл на тему: "Досвід, стан та перспективи розвитку української культури і освіти в РФ. Створення необхідних економічних і соціальних умов".

Багато проблем назбиралось в української діаспори в Росії, то ж вкрай необхідно розпочати розмову про подальше життя та вирішення хоч самих болючих питань.

Уважно слухала, фотографувала, записувала - Катерина Марiйчук, сопрано.

А 20 вересня, у неділю, на центральній алеї Всеросійського виставкового центру було справжнє свято української культури - "Сорочинський ярмарок у Москві". Такого столиця ще не бачила! Принаймні, ніхто не пожалкував, відвідавши фестиваль.

Вы были когда-нибудь на ярмарке? Ходили по торговым рядам, приглядываясь, прицениваясь и просто рассматривая и любуясь. Вдыхая особенный праздничный воздух и слушая музыку торга… Даже если и были, вам все - равно не с чем сравнивать. Ведь Сорочинская Ярмарка - дело совершенно особенное. Люди собираются здесь не просто посмотреть товары, щедро предлагаемые на прилавках приехавших издалека торговцев. Вещи, пусть даже самые нужные и редкие все - равно можно где-нибудь да найти.

Но приходят сюда не только для того, чтобы найти и купить то, что их интересует. На эту ярмарку, особенную, Сорочинскую ярмарку, приходят еще и для того, чтобы слушать и петь… украинскую песню.

В наш просвещенный век это возможно и без личного присутствия, но тогда теряется дух и колорит. А еще для того, чтобы создать особое духовное пространство настроения в столице России, в ее интернациональном центре - ВВЦ, этом замечательном месте, которое с советских времен привлекает, притягивает представителей разных культур и национальностей. Чтобы на три дня сошли со страниц книг гоголевские герои, да и сам он, великий творец был среди нас!

На три дня перенести сюда с просторов Полтавы, местечко Сорочинцы. Уже с самого утра в последний, самый важный, даже решающий день, на ВВЦ была праздничная суматоха, веселая сумятица, затаенное ожидание чуда.

А потом уже стало не до ожиданий - остался один лишь трепет и много - много работы, ведь даже когда все расписано и ясно кто за кем выступает, остается множество вопросов, которые необходимо решать на месте и немедленно. Были и хоровые выступления, когда целый коллектив, часто приехавший издалека, например, из Хабаровска, с одной единственной целью - чтобы в сердце России зазвучала искренняя украинская песня. Когда большой коллектив становится на сцене и начинает петь, тогда забываешь и о пространстве, и о времени, в котором живешь. А если закрыть глаза и вслушаться в это многозвучье, слившееся в единую песню - голос души украинского народа, то ощущаешь себя в Украине, в местечке Сорочинцы, а рядом с вами - на соседнем месте, сидит сам Николай Васильевич.

Были и солисты, поющие самостоятельно, но отнюдь не одиноко - ведь и среди зрителей находились те, кто знает звучащую песню, а может и просто подпевающий понравившийся проникновенный мотив. Мотив чудный, радостный, поднимающий настроение и веселящий душу. Мотив печальный, поющий о трагической судьбе и народа, и отдельных его представителей. И вот, чудится, будто в ряду зрителей стоит чубатый козак и говорит в усы: "Добре синку, добре..."

Вот и наступили сумерки, зажглись фонари. Подошел к концу еще один день... Для кого-то обычный день, ничем не примечательный в череде таких же, как это воскресенье. Но для нас этот день навсегда останется особенным. День, когда закончилась Первая Сорочинская Ярмарка в Москве. А значит, завтра начнется отсчет к началу второй.

Пел, бегал, принимал участие, переживал, фотографировал и писал
Ярослав КОПЕЛЬЧУК, баритон, в капелле с 2006 года

Молитвы, написанные Н. В. Гоголем (на 1846 год)

Господи, благослови на сей грядущий год! Обрати его весь в плод и в труд многотворный и благотворный, весь на служение Тебе, весь на спасенье душ. Буди милостив и разреши руки и разум, осенив его светом высшим Твоим и прозреньем пророческим великих чудес Твоих. Да Святый Дух снидет на меня и двигнет устами моими и да освятит во мне все, испепелив и уничтожив греховность и нечистоту и гнусность мою и обратив меня в святый и чистый храм, достойный, Господи, Твоего пребывания. Боже! Боже! не отлучайся от меня! Боже! Боже! воспомни древнюю любовь. Боже! благослови и дай могущество возлюбить Тебя, воспеть и восхвалить Тебя, и возвести всех к хваленью святого имени Твоего. Влеки меня к Себе, Боже мой, силою святой любви Твоей. Ни на миг бытия моего не оставляй меня; соприсутствуй мне в труде моем, для него же произвел меня в мир, да, свершая его, пребуду весь в Тебе, Отче мой, Тебя единого представляя день и ночь перед мысленные мои очи. Сделай, да пребуду нем в мире, да обесчувствует душа моя ко всему, кроме единого Тебя, да обезответствует сердце мое к житейским скорбям и бурям, их же воздвигает сатана на возмущение духа моего, да не возложу моей надежды ни на кого из живущих на земле, но на Тебя единого, Владыко и Господин мой! Верю бо, яко Ты един в силах поднять меня; верю, яко и сие самое дело рук моих, над ним же работаю ныне, не от моего произволения, но от святой воли Твоей. Ты поселил во мне и первую мысль о нем; Ты и возрастил ее, возрастивши и меня самого для нее; Ты же дал силы привести к концу Тобой внушенное дело, строя все спасенье мое: насылая скорби на умягченья сердца моего, воздвигая гоненья на частые прибеганья к Тебе и на полученье сильнейшей любви к Тебе, ею же да воспламеняет и возгорится отныне вся душа моя, славя ежеминутно святое имя Твое, прославляемое всегда ныне, и присно, и во веки веков. Аминь.
Боже, благослови!
Да появится в настоящем году созрелый и полный плод!
Господи, дай мне помнить вечно мое... мое неведение, мое незнание, недостаток образования моего, да не выведу ни о ком и ни о чем неосмотрительного мнения. (Никого не судить, и сторониться выводить мнение. Да помню ежеминутно слова Апостола Твоего. Не все да будет.)
Боже, соделай безопасным путь его, пребыванье во Святой Земле благодатным, а возврат на родину счастливым и благополучным!
Преклони сердца людей к доставленью ему покровительства (повсюду, где будет проходить он); восстанови тишину морей и укроти бурное дыхание ветров!
Тишину же души его исполни, благодатных мыслей во все время дороги его! Удали от него духа колебаний, духа помыслов мятежных и волнуемых, духа суеверия, пустых примет и малодушных предчувствий, ничтожного духа робости и боязни! Дух же твердости и силы и несокрушимой надежды в Тебя, Боже, всели в него! Да окрепнет во всем благом и угодном Тебе!
Исправи молитву его и дай ему помолиться у Гроба Святого о собратьях и кровных своих, о всех людях земли нашей и о всей отчизне нашей, о ее мирном времени, о примирении всего в ней враждующего и негодующего, о водворении в ней любви и о воцарении Твоего царства, Боже!
Боже, не погляди на недостоинство его, но, ради молитв наших, усердных и горячих молитв, - воссылаемых нами от глубины сердец наших, и ради молитв людей, Тебе угодных, о нем Тебе молящихся, удостой его, недостойного, грешного о сем помолиться и не возгнушайся принять сердечные прошенья его, простя ему за все!
И сподоби его, Боже, восстать от Святого Гроба с обновленными силами, бодростью и рвением возвратиться к делу и труду своему, на добро земле своей и на устремленье сердец наших к прославленью святого имени Твоего!
Господи! спаси и помилуй бедных людей. Умилосердись, Создатель, и яви руку Свою над ними. Господи, выведи нас всех на свет из тьмы. Господи, отгони все обольщения лукавого духа, всех нас обольщающие. Господи, просвети нас, Господи, спаси нас. Господи, спаси бедных людей Твоих.
Господи, удержи гнев Твой и ярость казней Твоих. Господи, преклонись немощью нашею и помоги нам возвестись нам, обрати к Тебе и <помоги> вознести умоляющий вопль к Тебе и рыданьем сердец наших умолить Тебя. Господи, не взирая на нечестивые наши дела и вопль неистовый, не ведят бо, что творят, ради любящих Тебя, ради угождающих, пошли Духа Твоего Святого, вразуми и спаси нас. Спаси, спаси нас, спаси.
Господи, спаси и помилуй бедных людей Твоих. Не давай лукавому возвеселиться и овладеть нами. Не дай врагу поглумиться над нами и мрачному производить беспорядки и неустройства, возмутить стройность, знаменующую присутствие Твое с нами. Господи, яви, сотвори святое чудо Твое, устрой, устрой.
Господи, спаси.
Небесная стройность и мудрость Христа, соприсутствовавшая Богу при твореньи мира, без нея же ни что же бысть. Яви человеколюбие Свое ради Святой Крови Своей, ради жертвы за нас принесенной. Внеси святой порядок, и разогнавши мысли нечестивые, вызови из хаоса стройность, и спаси нас, спаси, спаси нас. Господи, спаси и помилуй бедных людей Твоих.
Молюсь о друзьях моих. Услыши, Господи, желанья и моленья их. Спаси их. Боже. Прости им, Боже, как и мне грешному, всякое согрешенье пред Тобою.
Милосердия, Господи. Ты милосерд. Прости все мне, грешному. Сотвори, да помню, что я один и живу в Тебе, Господи;
да не возложу ни на кого, кроме на одного Тебя, надежду, да удалюсь от мира в святой угол уединения.
Боже, дай полюбить еще больше людей. Дай собрать в памяти своей все лучшее в них, припомнить ближе всех ближних и, вдохновившись силой любви, быть в силах изобразить. О, пусть же сама любовь будет мне вдохновеньем.
"Никтоже притекаяй к Тебе, посрамлен от Тебе исходит, Пречистая Богородице Дево, но просит благодати и приемлет дарование к полезному прошению (Богородичен 6-го гласа по тропаре святому)".